Кіловат Маркет Статті

Опубліковано

Анатомія рахунку: з чого формується ціна для населення і для бізнесу

Коли розумієш, з чого саме складається ціна, то набагато легше тримати витрати під контролем. Основні частини рахунку однакові і для звичайних сімей, і для компаній. Але в кожного вони займають різну частку і по-різному впливають на кінцеву суму.

З чого складається ціна на електроенергію

Структура виглядає так:

  1. Вартість самої електрики як товару

Для звичайних людей усе просто. Держава встановлює фіксовану ціну (зараз це 4,32 грн за кіловат-годину). Вона не стрибає залежно від ринових коливань. Це дає передбачуваність.

Для компаній усе інакше. Ціна повністю ринкова – змінюється мало не щогодини, залежно від того, скільки електрики потрібно і скільки її виробляють. Саме тому бізнес може непогано заощаджувати. Наприклад знайти вигідного постачальника чи перенести споживання на дешевші години.

  1. Плата за передачу та розподіл електрики мережами

У рахунках для населення ці витрати вже заховані в загальній сумі. Ви бачите тільки одну цифру і не замислюєтесь про деталі.

А от бізнес платить за це окремо. Тариф залежить від класу напруги (чим вища напруга, тим нижча ціна) і від замовленої потужності. Через це два заводи поруч, які споживають однакову кількість електрики, можуть мати зовсім різні суми за розподіл. Усе через те, як саме вони підключені до мережі.

Загалом для звичайних сімей рахунок виглядає простіше й зрозуміліше. А для компаній є більше можливостей економити. Але вони стикаються з більшою кількістю нюансів, на які варто звертати увагу.

З чого складається ціна на газ

Структура виглядає так:

  1. Вартість самого газу як товару

Для звичайних людей усе передбачуване. Діє фіксована річна пропозиція (зазвичай від «Нафтогазу» (він постачальник останньої надії) або від інших компаній). Ціна не стрибає протягом року, і це зручно.

Для бізнесу все по-іншому. Ціна повністю ринкова, прив’язана до котирувань на європейських біржах (наприклад, нідерландський хаб TTF) і може змінюватися щодня.

  1. Плата за доставку (розподіл) газу

У населення це окрема платіжка. Сума фіксована на весь рік і розраховується за тим, скільки газу ви спалили за попередній газовий рік.

У бізнесу теж окрема платіжка, але рахунок виставляють за замовлену потужність. Компанія заздалегідь бронює потрібний обсяг мережі на рік і платить саме за нього.

Загалом для людей держава тримає ціни під контролем, щоб уникнути різких стрибків. А для бізнесу все залежить від ринку. Тому важливо стежити за котируваннями, вибирати вигідного постачальника й планувати споживання, щоб не переплачувати.

Опубліковано

Гарантії походження зеленої енергії: що це таке і чому бізнесу варто про них знати

Компанії, які піклуються про репутацію, дуже люблять розповідати, як вони дбають про екологію і працюють так, щоб не нашкодити планеті. Але одних слів уже замало – люди хочуть бачити реальні докази. Просто сказати «ми на чистій енергії» більше не працює. Потрібно це чимось підтвердити.

Саме для цього в Європі давно працює спеціальний механізм – Гарантія походження (англійською Guarantee of Origin, або просто GO). А тепер він з’явився і в Україні. Це офіційний документ, який показує, що електрика, яку використала компанія, справді вироблена з відновлюваних джерел.

Що таке Гарантія походження?

Для розуміння варто спробувати уявити собі електроенергію як воду в одному великому озері. Туди стікаються різні потоки. Одні – з вугільних електростанцій, а інші – з сонячних панелей чи вітряків. Коли ви «берете свою порцію води» (тобто споживаєте електрику), важко сказати напевно, звідки саме вона взялася.

Ось тут і з’являється Гарантія походження (скорочено ГП). Це ніби цифровий паспорт для електроенергії. Документ чітко фіксує: певна кількість (наприклад 1 мегават-година) була вироблена на конкретній «зеленій» станції, яка працює на сонці, вітрі, воді чи біомасі, і саме в певний час.

Найцікавіше, що цю Гарантію можна відокремити від самої електрики і продати окремо. Тобто ваша компанія має змогу:

  1. Купувати звичайну електрику в того, хто пропонує найкращу ціну.
  2. Паралельно придбати Гарантії походження у іншого продавця, щоб зробити ваше споживання «зеленим» незважаючи на фактичне походження раніше купленої фізичної енергії.

Завдяки цьому ГП стала загальноприйнятим інструментом у Європі. Вона допомагає уникнути ситуацій, коли одну й ту саму «зелену» енергію зараховують кілька разів різним компаніям.

Чому це корисно саме вашому бізнесу?

Мати такі гарантії – це не просто галочка в паперах. Для багатьох компаній це реальний спосіб рухатися вперед.

  1. ESG-звітність і відповідальність перед суспільством. Багато хто зараз вимагає від бізнесу прозорих звітів про вплив на довкілля. Інвестори, банки, великі клієнти – усі дивляться на це. Гарантії походження дають офіційне підтвердження, що викиди CO2 від електрики, яку ви використовуєте (це називають Scope 2), фактично нульові.
  2. Імідж і маркетинг. Коли ви можете чесно сказати «ми працюємо виключно на чистій енергії», це приваблює людей, яким важлива екологія. Вони стають лояльнішими, бренд виглядає краще. І головне – вас не звинуватять у порожніх обіцянках, бо все підкріплено документами.
  3. Вихід на європейські ринки. Багато компаній там просто не працюватимуть з постачальниками, які не дбають про сталість. «Зелена» енергія з підтвердженням може стати тією умовою, без якої контракт не укладуть.
  4. Дешевші кредити та інвестиції. Банки та інвестфонди все частіше пропонують привабливіші умови для тих, хто відповідає еко-стандартам. Гарантії походження показують інвесторам, що ви серйозно ставитеся до таких речей.

Як це працює в Україні?

В Україні видача і використання Гарантій походження електроенергії побудована за європейськими правилами (все схоже на те, як це роблять у ЄС):

  1. Спочатку виробник «зеленої» електрики (наприклад, власник великої сонячної станції) подає заявку до НКРЕКП. Регулятор перевіряє дані й видає потрібну кількість електронних сертифікатів (вони відразу потрапляють до державного реєстру).
  2. Далі виробник може продати ці сертифікати. Зробити це можна напряму або через посередників (постачальників чи трейдерів).
  3. А от коли ваша компанія хоче показати, що справді використовує «зелену» енергію, ви купуєте потрібну кількість таких сертифікатів. 

Зазвичай це робиться через вашого постачальника електрики (знайти варіанти можна на платформах типу «Кіловат-маркет»). Після покупки відбувається «погашення». Сертифікат прив’язують до обсягу електроенергії, яку ви спожили за певний період. Далі він назавжди виводиться з обігу. Саме цей крок остаточно підтверджує, що ця «зелена» енергія пішла саме до вас.

Гарантії походження – це загальновизнаний у світі спосіб довести, що екологія для компанії не на останньому місці. Для тих, хто хоче працювати з Європою чи просто відповідати вимогам сучасності, вони потрохи стають звичайною частиною ділового життя.

Опубліковано

Електромобіль вдома: не просто машина, а частина енергосистеми

В момент, коли в сім’ї з’являється електрокар, це може бути не лише нова машина в гаражі. Багато сучасних моделей можна підключати до домашньої мережі. А далі – робити з них щось на кшталт дуже ємного пристрою. Без правильного підходу він може помітно збільшити рахунки за електрику. А якщо все організувати з розумом, то електромобіль здатен допомогти заощаджувати. Іноді він навіть робить ваш дім більш стійким відносно проблем зовнішньої мережі. Варто розібратися, як саме вписати його в побут, щоб він не тільки брав енергію, а й працював на користь дому.

Електрокар – найбільший «пожирач» електрики в домі

Спочатку треба чітко зрозуміти одну річ: зарядка для електромобіля за потужністю легко обходить усі інші прилади, які є у звичайному будинку.

Ось просте порівняння:

  • домашня зарядна станція (наприклад, Wallbox): 7-22 кВт;
  • електрична плита чи духовка: 2-5 кВт;
  • бойлер: 1,5-3 кВт;
  • пральна машина: 1-2,5 кВт.

Тобто електрокар може створювати справді серйозне навантаження на вашу електромережу. Тому перед тим, як ставити зарядку, варто перевірити стан проводки. А також подивитися, яка потужність у вас передбачена договором з постачальником. Це допоможе уникнути перевантажень, автоматичних відключень чи навіть небезпечних ситуацій. Краще витратити час на перевірку зараз, ніж потім розбиратися з проблемами.

Розумна зарядка – як по-справжньому заощадити

Заряджати електрокар коли захотілося – це гарантовано найвитратніший варіант. А от справжня економія з’являється, коли ви починаєте планувати процес. Особливо, якщо вдома стоїть двозонний лічильник.

Ось проста стратегія: заряджайтеся вночі, з 23:00 до 7:00. У ці години тариф удвічі нижчий. Повна зарядка тоді може обійтися в 3-4 рази дешевше, ніж заправляти бензином машину такого ж класу.

Допомагають у цьому кілька зручних інструментів:

  1. Вбудований таймер у машині. У більшості сучасних електромобілів можна прямо в меню налаштувати час початку зарядки. Під’єднуємо кабель ввечері, а о 23:00 автомобіль сам почне брати енергію.
  2. Розумні зарядні станції (Smart Wallbox). Вони підключаються до Wi-Fi і керуються зі смартфона. Крім розкладу, можна дивитися статистику, стежити за процесом віддалено й обмежувати потужність, щоб не перевантажувати домашню мережу.

Найпросунутіший рівень – коли зарядка стає частиною системи розумного дому. Тоді все відбувається автоматично. Машина починає заряджатися, коли сонячні панелі виробляють зайву енергію, або коли тариф на ринку найнижчий. З такими рішеннями електрокар перестає бути просто витратою, а дійсно допомагає економити.

Майбутнє вже поруч: зарядка в обидва боки (V2H і V2G)

Найцікавіше, що зараз з’являється – це можливість заряджати не тільки від мережі в машину, а й навпаки (віддавати енергію з батареї авто назад у дім чи навіть у загальну мережу).

V2H (від машини до дому): ваш запасний «акумулятор» на колесах

Як це працює? Уявіть свій електрокар як величезний павербанк. Звичайна батарея на 50-80 кВт-год може прогодувати типову квартиру чи будинок 2-4 дні. Якщо вимкнуть світло, спеціальна зарядка просто перемикає потік. Після цього весь дім живиться від машини. Це набагато потужніше й тихіше, ніж будь-який бензиновий генератор.

V2G (від машини до мережі): як заробляти на своєму авто

Це вже наступний рівень. Ви заряджаєтеся вночі за низьким тарифом, а вдень чи ввечері, коли електрика коштує дорого і мережа перевантажена, віддаєте частину назад. Витрати на зарядку не просто повертаються. Можна навіть вийти в плюс. При цьому ви допомагаєте енергосистемі тримати баланс.

Що для цього потрібно? Поки що така технологія не в кожному гаражі, але вона швидко поширюється. Потрібно три основні речі:

  1. Електромобіль, який вміє віддавати кіловат-години (наприклад, Nissan Leaf, Mitsubishi Outlander PHEV, Hyundai Ioniq 5).
  2. Спеціальна двонаправлена зарядна станція.
  3. ПЗ й дозвіл від вашого постачальника електроенергії.

Електрокар поступово перестає бути просто витратним пристроєм. Він може стати справжнім центром домашньої енергетики – давати світло під час відключень, ефективно використовувати нічний чи сонячний струм і навіть приносити власнику додаткові гроші.

Опубліковано

«Зелений тариф» і Net Billing: все про те, як заробляти на сонячних панелях

«Зелений тариф» є державною програмою для підтримки тих, хто виробляє електрику з поновлюваних джерел. Багатьом українцям вона допомагає заробляти на сонячних панелях, які були встановлені на дахах їх будинків чи на території їх компаній. Варто розібратися, як це працює для домогосподарств і для бізнесу. Не зайвим буде також розуміти, які кроки треба пройти і яка насправді фінансова вигода від впровадження такого механізму.

Як працює «зелений тариф» для приватних будинків

Це найпоширеніший варіант для домовласників. Ви виробляєте електрику вдома. При цьому все, що не використали самі, продаєте в загальну мережу.

Хто може підключитися?

Тільки власники приватних будинків чи котеджів, у яких є документи на будинок і на землю. Потужність станції – не більше 30 кВт. Незалежно від того, сонячна вона чи вітрова.

З чого складається така станція:

  1. Сонячні панелі. Це головне. Є монокристалічні (вони трохи ефективніші, але дорожчі) і полікристалічні (дешевші, хоч і менш потужні).
  2. Інвертор. Він перетворює струм від панелей у той, що йде в наші розетки. Від хорошого інвертора залежить, чи все працюватиме стабільно і чи зуміє система «дружити» з мережею.
  3. Кріплення. Надійні конструкції, щоб панелі трималися на даху чи на ділянці й не боялися вітру чи снігу.
  4. Двонаправлений лічильник. Його ставить обленерго. Він рахує і те, скільки ви взяли з мережі, і те, скільки віддали назад.

Як підключитися (покроково):

  1. Спочатку – оцінка і проєкт. Не купуйте нічого навмання. Зверніться до компанії, яка займається сонячними станціями. Інженери подивляться на ваш дах: скільки там місця, куди дивиться (краще на південь), чи є тінь від дерев чи сусідніх будинків. Заодно подивляться ваші рахунки за світло і порадять, яка потужність буде оптимальною.
  2. Купівля і монтаж. За готовим проєктом купуєте обладнання (обов’язково сертифіковане) і ставите його.
  3. Заява в обленерго. Подаєте заяву на підключення. Додаєте копії паспорта, ІПН, документи на будинок і землю, техпаспорти на обладнання та схему підключення.
  4. Вузол обліку. Обленерго перевіряє вашу схему, виставляє рахунок за послуги і протягом 10-15 робочих днів міняє звичайний лічильник на двонаправлений.
  5. Договір на продаж. Коли лічильник опломбовано і акти підписано, йдете до свого постачальника електроенергії (зазвичай це той самий, хто виставляє вам рахунки) і укладаєте договір. З цього моменту надлишки автоматично йдуть у мережу за «зеленим тарифом».

Фінанси (скільки це коштує і коли окупиться):

  1. Вартість станції «під ключ» – приблизно 500-700 доларів за кожен кіловат (тобто популярна 10-кіловатна система обійдеться в 5000-7000 доларів).
  2. Сам тариф прив’язаний до євро, а платять гривнями за курсом НБУ на момент квартальної виплати. Це захищає від стрибків курсу й інфляції.
  3. Приклад для станції на 10 кВт: 
  1. за рік вона виробляє близько 11 000 кВт-год;
  2. ви самі використовуєте десь 3000 кВт-год (це просто економія на рахунках);
  3. решта 8000 кВт-год продається в мережу;
  4. разом економія плюс дохід від продажу повертають вкладені гроші за 5-7 років.
  5. Податки. Дохід від продажу оподатковується: 18% ПДФО + 1,5% військовий збір.

Загалом, для багатьох сімей це непоганий спосіб заощадити на світлі і ще й трохи заробити. Головне – все правильно спроєктувати з самого початку, щоб станція працювала на повну.

Net Billing для бізнесу

Для компаній і підприємств головне – не стільки продавати електрику, скільки максимально закривати свої потреби. Нова система Net Billing (вона ж чисте вимірювання) саме для цього і створена/ Dона робить процес вигіднішим.

Як це працює на практиці?

Коли ваша сонячна станція виробляє більше, ніж потрібно саме зараз (наприклад, у спекотний вихідний, коли офіс чи цех майже не працює), надлишок просто йде в загальну мережу. Гроші за нього вам не платять. Натомість цей обсяг записують на ваш рахунок (як кредит). А коли власної генерації не вистачає (вночі, взимку чи в хмарну погоду) ви забираєте раніше відданий обсяг безкоштовно.

Найбільша користь тут у тому, що бізнес може серйозно скоротити річні витрати на електроенергію. Використовується практично вся вироблена енергія. А рахунки за пікові години, коли світло найдорожче, стають значно меншими.

Опубліковано

Вуглецевий слід: як порахувати свій вплив на планету і як його зменшити (поради для дому та бізнесу)

У момент, коли ми вмикаємо світло, їдемо машиною чи буденно готуємо їжу на кухні, кожна така річ залишає свій відбиток в атмосфері. Цей відбиток називають вуглецевим слідом. По суті, це те, наскільки наші повсякденні справи сприяють змінам клімату.

Дбати про це зараз – не просто тренд. Це нормальна риса людей і компаній, які думають про завтрашній день, намагаючись бути відповідальними.

Тут ми розповімо, з чого саме складається ваш вуглецевий слід і покажемо прості способи зробити його меншим.

Що таке вуглецевий слід і як його порахувати

Вуглецевий слід – це вся кількість парникових газів, які потрапляють в атмосферу через те, що ми робимо вдома чи на роботі. Лідером серед викидів є вуглекислий газ (CO₂). Зазвичай його рахують у тоннах (або кілограмах) CO₂-еквіваленту за рік.

Точно порахувати все до грама важко, але гарну приблизну оцінку зробити цілком реально. Достатньо взяти свої рахунки за газ, світло й пальне. Весь цей слід ділиться на дві великі частини:

  1. Прямі викиди – ті, що виникають прямо у вас, коли спалюєте паливо:
    1. Газ для опалення, гарячої води чи плити (один кубометр дає десь 2 кг CO₂);
    2. Бензин чи дизель для машини. Літр бензину – приблизно 2,3 кг CO₂. Літр дизелю – близько 2,7 кг.
  2. Непрямі викиди – це наслідки роботи електростанцій. Те, що утворюється, коли вони виробляють електрику для вашого дому.
    1. Електрика: в Україні одна кіловат-година дає в середньому 0,35-0,45 кг CO₂. Цифра залежить від того, звідки саме береться струм. Основні напрямки: з вугілля, атомних чи сонячних станцій.

Ось простий приклад для звичайної сім’ї. Уявімо, що за рік ви витратили:

  • 1500 кубів газу: 1500 × 2 = 3000 кг CO₂;
  • 3000 кВт-год електрики: 3000 × 0,4 = 1200 кг CO₂;
  • 500 літрів бензину: 500 × 2,3 = 1150 кг CO₂.

Разом виходить 5350 кг, тобто трохи більше 5,3 тонни CO₂ на рік.

Для компаній принцип той самий, тільки обсяги набагато більші. Плюс додаються ще й виробничі процеси. Але почати можна з тих самих базових речей – газ, електрика, транспорт. Так ви швидко побачите, де саме найбільший внесок.

Як зменшити свій вуглецевий слід

Зменшити свій вплив – це зовсім не про те, щоб відмовлятися від звичного комфорту. Навпаки, часто це просто розумніше використання того, що ми вже маємо. І найприємніше те, що багато з цих змін відразу повертаються у вигляді заощаджених грошей.

Крок 1: Основне – просто витрачайте менше. Це найпростіший і найдієвіший спосіб. Кожна зекономлена кіловат-година чи кубометр газу – це не тільки чистіше повітря, а й повна відсутність викидів з вашого боку:

  • зробіть енергоаудит дому чи офісу: знайдете, куди саме витікає найбільше тепла чи електрики;
  • утепліть стіни, дах, поміняйте старі вікна на енергоощадні;
  • оновіть техніку: беріть холодильники, пральні машини чи виробниче обладнання з найвищим класом ефективності;
  • перегляньте звички: гасіть світло в порожніх кімнатах, переходьте на LED-лампи, вимикайте прилади повністю, а не залишайте в режимі очікування.

Крок 2: Переходьте на електрику там, де це можливо. З часом це один з найсильніших ходів, бо електрику можна зробити повністю чистою, а газ – ні:

  • замість газового котла поставте тепловий насос: він дає стільки ж тепла, але витрачає в 3-4 рази менше електрики;
  • замість бензинової чи дизельної машини оберіть електромобіль: тоді від ваших поїздок взагалі не буде прямих викидів.

Крок 3: Оберіть дійсно чисту енергію. Так ви можете практично звести до нуля всі непрямі викиди від електрики:

  • поставте сонячні панелі на дах: це найкращий спосіб самому контролювати, звідки береться ваша енергія, і безпосередньо скоротити слід;
  • для компаній: укладайте договори на «зелену» електрику (постачальники нададуть сертифікати, що вона справді з сонця, вітру чи гідро).

Дбати про вуглецевий слід – це не одноразова акція, а поступовий шлях. Почніть з дрібниць. Наприклад з нових лампочок чи простого вимикання світла. З часом ви дійдете до серйозних змін, як утеплення чи власна сонячна міні-станція. Кожен крок робить життя трохи чистішим для планети і стабільнішим для вас чи вашого бізнесу.

Опубліковано

Енергетичний ринок завтрашнього дня: що вимагає Європа і куди рухається Україна

Вступ України до Євросоюзу – це не тільки про політику. Це ще й величезна робота з економікою та інфраструктурою. І одна з ключових частин цього шляху стосується енергетики.

Україна вже є членом Енергетичного Співтовариства, має статус кандидата в ЄС і тому взяла на себе зобов’язання поступово впроваджувати європейські правила. Особливо це стосується роздрібного ринку, де все змінюється доволі серйозно.

Завдання цих змін – перемістити пересічного споживача в центр уваги. Щоб він був не просто пасивним покупцем, а людиною, яка має права, захист і достатньо інформації для власних рішень. Подивимося детальніше, які саме вимоги ставить ЄС і як Україна планує їх виконувати.

Європейський напрямок: пакет «Чиста енергія для всіх європейців» 

Це один з головних наборів законів Євросоюзу. Він окреслює те, як саме має розвиватися енергетика до 2030 року. Особливо багато нового він приносить для звичайних споживачів. Більшість цих правил зібрано в Директиві (EU) 2019/944, яка стосується спільних правил внутрішнього ринку електрики.

Ось що там найважливіше:

  1. Змінити постачальника має бути дуже просто. Ідея в тому, щоб це займало не більше доби, не коштувало нічого і не вимагало купи паперів.
  2. Право на динамічні тарифи. Якщо у вас стоїть розумний лічильник, ви можете обрати договір, де ціна міняється щогодини залежно від ситуації на ринку.
  3. Рахунки мають бути зрозумілими. У них повинна бути вся потрібна інформація (скільки ви витратили, як це порівнюється з попередніми місяцями чи з середніми показниками, плюс нагадування про ваші права).
  4. Доступ до сервісів порівняння цін. У кожній країні ЄС мають працювати незалежні онлайн-платформи, де можна легко порівняти пропозиції різних постачальників (власне, щось на кшталт нашого «Кіловат-маркету»).
  5. Підтримка «активного споживача» (просьюмера). Люди й компанії отримують чіткі правила, щоб без зайвої тяганини встановлювати сонячні панелі, акумулятори, виробляти електрику для себе і продавати зайве назад у мережу.
  6. Можливість створювати енергетичні спільноти. Громадяни можуть об’єднуватися в кооперативи, разом володіти сонячними станціями чи батареями і керувати ними.

Загалом ці правила повертають ринок обличчям до людини. Замість того щоб споживач просто платив і мовчав, йому дають інструменти, права і можливості брати енергетику у свої руки.

Український шлях: Національний план з енергетики та клімату (НПЕК)

НПЕК – це по суті наша дорожня карта, де прописано, як Україна крок за кроком наближатиметься до європейських цілей в енергетиці й кліматі до 2030 року. Багато що в цьому документі стосується саме звичайних людей – роздрібного ринку електрики та їхніх прав. Це пряме відображення тих зобов’язань, які ми взяли на себе:

  1. Захист людей. У плані робиться акцент на тому, щоб споживачі (особливо ті, хто в скрутному становищі) почувалися захищеними. Ринок має стати прозорим, скарги мають розглядатися оперативно, а постачальники мають знаходитися під контролем.
  2. Розвиток просьюмерів. Передбачено створити нормальні умови для невеликих домашніх чи локальних електростанцій. З’являться нові схеми підтримки (наприклад Net Billing), які заохочуватимуть ставити сонячні панелі насамперед для себе. Не тільки заради продажу електрики.
  3. Багато розумних лічильників. Документ чітко каже, що без масового переходу на смарт-лічильники не запрацюють динамічні тарифи й ринок гнучкості. Тому потрібно розробити і запустити державну програму заміни старих приладів.
  4. Ринок гнучкості. Планується створити умови, щоб агрегатори могли працювати, а звичайні споживачі – брати участь в управлінні попитом (Demand Response). Тобто людина зможе заробити, якщо на якийсь час зменшить своє споживання, коли мережа перевантажена.

Усе це разом показує, що Україна не просто копіює європейські правила. Вона намагається адаптувати їх до наших реалій. Головним буде дати людям більше можливостей і захисту, щоб енергетика працювала на них, а не навпаки.

Що це дасть звичайним споживачам на ділі?

Звісно, від слів до справ мине ще чимало часу. Але напрямок уже зрозумілий. У найближчі роки люди в Україні зможуть відчути реальні зміни:

  1. Більше контролю над витратами. З розумними лічильниками та простими додатками ви бачитимете, скільки електрики йде саме зараз, і зможете самі вирішувати, коли її більше чи менше використовувати.
  2. Шанси добре заощадити. Якщо обрати динамічний тариф і, наприклад, переносити зарядку електрокара чи прання на ніч, коли ціни нижчі, рахунки можуть помітно зменшитися.
  3. Усе стане зрозумілішим. Рахунки робитимуть детальнішими, з порівнянням і поясненнями. А пропозиції різних постачальників можна буде швидко звірити в одному місці.
  4. Нові можливості для себе. Ви вже не будете просто платити за світло. Ви зможете ставати його виробником, долучатися до енергетичного кооперативу чи навіть заробляти, пропонуючи мережі свою гнучкість через спеціальні сервіси.

Ці зміни поступово робитимуть ринок зручнішим і справедливішим саме для людей. Україна йде до європейських стандартів. Замість старої моделі, де все вирішували зверху, з’являється ринок, де багато залежить від того, наскільки ви самі обізнані й активні.

Опубліковано

Майбутнє енергетики вже «на порозі»: що відбувається у світі та як це торкнеться звичайних людей

Енергетика зараз переживає найбільші зміни за останнє століття. Те, що відбувається, багато хто називає енергопереходом. Це вже нагадує той переворот, який колись здійснив інтернет у світі інформації.

У центрі всіх цих змін – три великі напрямки. Їх часто об’єднують під назвою «Три Д»:

  1. Декарбонізація.
  2. Децентралізація.
  3. Діджиталізація.

Вони повністю змінюють застарілий порядок речей. Людина, яка раніше просто отримувала рахунок і платила за світло, тепер може стати повноцінним учасником ринку. Вона має можливість і виробляти енергію, і споживати її. Такого активного гравця називають просьюмером (від англійських слів producer і consumer – виробник-споживач).

Перший тренд: декарбонізація та електрифікація

Що це таке? Світ поступово відходить від викопного палива (вугілля, газу, нафти). Він переходить на чисті відновлювані джерела (сонце, вітер, біомасу, воду).

І які зміни це несе для пересічних людей? Електрика, причому саме «зелена», стає основним джерелом енергії в повсякденному житті. З часом це призведе до таких змін:

  • газові котли дедалі частіше замінюватимуть на електричні теплові насоси;
  • звичайні бензинові чи дизельні авто поступляться місцем електромобілям;
  • у промисловості теж відмовлятимуться від нафти й газу на користь електро-технологій.

«Зелені» напрямки перестануть бути чимось особливим. Обрання чистого тарифу чи підтвердження, що твоє споживання справді з відновлюваних джерел (за допомогою так званих Гарантій походження), стане звичайною практикою, а не рідкісною опцією.

Отже, чиста енергія потроху входить у кожен дім і в кожну сферу життя, роблячи наше споживання екологічнішим без зайвих зусиль.

Другий тренд: децентралізація – коли енергія стає своєю

Що це таке? Ми відходимо від старої схеми, коли всю країну живлять кілька велетенських електростанцій. Йде перехід до нової моделі, за якою мільйони маленьких джерел енергії, розкидані всюди. Сонячні панелі на дахах, вітряки у місцевих громад, біогазові установки у компаній.

А чого очікувати звичайним людям? Все прозоро:

  1. Просьюмери стають масовими. Будь-який приватний будинок, ферма чи невелике підприємство з сонячними панелями перетворюється на власну міні-електростанцію.
  2. З’являються енергетичні спільноти. Сусіди, села чи бізнеси об’єднуються, щоб разом володіти, наприклад, сонячним парком за селом, ділити між собою енергію і продавати надлишки. Це дає і економію грошей, і більшу впевненість, що світло буде навіть у скрутні часи.
  3. Система стає надійнішою. Коли енергія розподілена, великі аварії чи атаки майже не впливають на всіх. Якщо вийде з ладу одна велика ТЕС, може зникнути світло в мільйонів людей. А якщо кілька тисяч маленьких сонячних станцій, то мережа майже не помітить.

Загалом, енергія перестає бути далекою і залежною від кількох гігантів. Вона приходить ближче до кожного, робить нас незалежнішими і захищенішими.

Третій тренд: діджиталізація та розумні мережі

Що це таке? Енергетична система поступово наповнюється датчиками, розумними лічильниками, штучним інтелектом і всіма цими «розумними» пристроями, які з’єднані через інтернет.

А на що чекати простим людям? Приблизно наступного:

  1. Ціни стануть живими. Прощавайте фіксовані тарифи. Надалі вартість електрики може змінюватися кожні 15-60 хвилин, залежно від того, чи світить сонце, дме вітер чи в мережі багато хто ввімкнув обігрівачі.
  2. Все працюватиме саме. Вам не доведеться сидіти й стежити за цими коливаннями. Розумний дім чи спеціальні програми самі все оптимізують. Електромобіль зарядиться, коли електрика найдешевша, а обігрів трохи приглушиться в годину пік, щоб не перевантажувати мережу.
  3. Можливість трохи заробити. Ваш дім зможе «продавати» свою гнучкість. Наприклад, якщо бойлер чи кондиціонер на кілька хвилин зменшить споживання, коли це потрібно системі, ви отримаєте невелику винагороду через спеціальні платформи.

Портрет людини, яка споживає енергію в недалекому майбутньому

Тепер це вже не просто людина, яка сплачує рахунки. Це активний учасник, який одночасно:

  • виробляє енергію (має сонячні панелі на даху);
  • зберігає її (з домашньою батареєю чи електромобілем, який може віддавати струм назад у дім);
  • оптимізує споживання (розумні системи самі вирішують, коли що вмикати чи вимикати).
  • бере участь у ринку (продає зайву енергію чи гнучкість через посередників).

Енергетичний перехід йде повним ходом, і його не зупинити. Для нас в Україні це не тільки нові виклики, а й реальні можливості. Трохи вкладень у сучасні технології, зміна старих звичок і активна участь в перетвореннях сприятимуть тому, щоб рахунки стали меншими, будинок надійніше, а вся наша енергетика – міцнішою й незалежнішою.

Опубліковано

Не тільки ціна: 5 важливих моментів при виборі постачальника

Коли на ринку повно різних пропозицій, найлегше просто порівняти, хто дає найнижчу ціну. Але найдешевший варіант далеко не завжди виявляється вдалим. За привабливою вартістю часто ховаються якісь незрозумілі пункти в договорі. Або ж просто не дуже уважне ставлення до клієнтів.

Щоб новий постачальник справді став нормальним партнером, а не постійним головним болем, краще подивитися на нього з різних боків. Цю статтю присвячено п’яти речам, крім ціни, які допоможуть з цим.

1. Чіткі та гнучкі умови в договорі

Договір – це основа всіх ваших стосунків із постачальником. Перед тим, як ставити підпис, прочитайте його уважно, бажано кілька разів.

Для звичайних домогосподарств:

  • чи немає там прихованих платежів або дрібним шрифтом прописаних комісій;
  • на який термін фіксується ціна;
  • які штрафи погрожують, якщо запізнитися з оплатою.

Для бізнесу: 

  • чи можна обрати зручний графік платежів (наприклад, постоплату замість передоплати);
  • чи карають за те, що реальне споживання відрізняється від прогнозу;
  • чи готові вони підписати індивідуальний договір із умовами саме під вашу компанію.

2. Як компанія обслуговує клієнтів

Коли щось іде не так, хочеться вирішити питання без зайвих нервів. Тому важливо зрозуміти заздалегідь, наскільки легко з постачальником спілкуватися:

  1. Які в них канали зв’язку? Чи працює гаряча лінія без вічного очікування? Чи можна написати в месенджер, через чат на сайті чи просто на пошту?
  2. Як швидко вони реагують на скарги чи запитання? Почитайте відгуки людей – там часто пишуть правду про ці моменти.
  3. Для бізнесу особливо цінно, якщо виділяють особистого менеджера. З такою людиною все вирішується набагато простіше.

3. Зручні онлайн-сервіси 

Сьогодні без нормального онлайн-кабінету вже важко. Керувати рахунками через інтернет має бути просто і зрозуміло. Тому перевіряємо:

  1. Чи є на сайті постачальника зручний особистий кабінет, де видно всю історію (скільки витратили, що нарахували, що сплатили).
  2. Чи є мобільний додаток, який справді працює? Це великий плюс.

І найголовніше – чи можна там передати показники лічильника, оплатити рахунок без зайвих комісій, завантажити потрібні акти чи звіти. Такі дрібниці економлять купу часу.

4. Репутація і як довго компанія на ринку 

Надійний постачальник – це той, хто вже давно працює і завтра нікуди не дінеться. Перевірити варто:

  1. Скільки років компанія взагалі на ринку електроенергії в Україні?
  2. Що про неї пишуть реальні клієнти на форумах, у Google-відгуках чи в соцмережах?
  3. І обов’язково перевірте ліцензію на сайті НКРЕКП – це найпростіший спосіб переконатися, що все законно.

5. Додаткові послуги та екологічні пропозиції 

Сьогодні багато компаній намагаються дати клієнтам щось більше, ніж просто кіловати:

  1. Чи допомагають вони економити. Чи роблять енергоаудит, радять, як зменшити рахунки, підказують із зонними лічильниками чи навіть із сонячними панелями?
  2. Чи можна підписати договір на «зелену» електроенергію? Тобто ту, що вироблена з відновлюваних джерел. Для багатьох людей і компаній це вже не примха, а важлива цінність.

Хороший постачальник – це коли ціна адекватна, умови зрозумілі, а сервіс не підводить. Візьміть ці п’ять пунктів як свій чек-лист, порівняйте кілька компаній. Це значно підвищить шанси на те, що ви оберете не просто продавця електрики, а партнера, з яким буде спокійно.

Опубліковано

Просьюмер: як звичайній людині чи бізнесу стати активним учасником ринку енергії (досвід Європи та українські реалії)

Ще десь десять років тому все було зрозуміло: ти просто брав електрику з мережі, а потім отримував рахунок і платив. Але з появою нових технологій і змін у законах на ринку з’явився зовсім інший тип учасників – просьюмери. Слово це англійське, prosumer, утворилося від producer (той, хто виробляє) і consumer (той, хто споживає). Тепер багато домогосподарств і компаній не лише беруть енергію з мережі. Вони й самі її виробляють, вирішують, куди її спрямувати, і навіть продають зайве.

Що означає бути просьюмером?

Просьюмер – це не просто людина, яка поставила сонячні панелі на дах і на тому заспокоїлася. Це той, хто сам керує своєю енергією, думає наперед, як заощадити на рахунках і не залежати повністю від загальної мережі. У нього є ціла купа корисних штук, які допомагають у цьому.

Ось що зазвичай входить до такого набору:

  1. Сонячні панелі – найпоширеніший варіант, їх ставлять або на даху, або десь на ділянці.
  2. Акумулятори, куди можна «складати» зайву енергію про запас.
  3. Розумні лічильники, які точно фіксують, скільки ти взяв чи віддав електрики кожної години.
  4. Системи типу «розумного дому» або управління енергією в будівлі – вони самі вирішують, коли що вмикати чи вимикати.
  5. Навіть електромобіль може працювати як великий акумулятор на колесах.

Тепер замість того, щоб просто брати струм з мережі, просьюмер створює справжній двосторонній рух: і бере, і віддає. Це робить всю систему гнучкішою і дає більше контролю в своїх руках.

Що просьюмерам дає Європа

Європейський Союз ще кілька років тому запустив великий пакет «Чиста енергія для всіх європейців». Завдяки ньому він створив справді міцні правила, які захищають і заохочують людей, що самі виробляють електрику.

Ось що там є найголовніше:

  1. Право самостійно виробляти енергію. Будь-хто в ЄС може ставити панелі, накопичувати струм, використовувати його і продавати зайве. І при цьому не потопає в паперах і дозволах.
  2. Головна вигода – використовувати своє. Коли панелі вже окупилися, електрика з них виходить практично дармовою. Тому спочатку всі намагаються жити на своїй енергії, а не купувати дорогу з мережі.
  3. Як продавати зайве:
    1. «Зелені тарифи» (Feed-in Tariffs). Це був перший і дуже щедрий механізм. Держава роками викупала надлишки за високою фіксованою ціною. Зараз його потроху замінюють на більш ринкові схеми.
    2. Net Billing, або чистий облік. Сьогодні це найпоширеніший варіант. Ти віддаєш зайву електрику в мережу (її записують тобі на рахунок як кредит). А коли береш з мережі, то спочатку списується цей кредит. Платиш тільки за те, що реально знадобилося поверх власного виробництва.
  4. Енергетичні спільноти. Законодавство ЄС дуже підтримує, коли люди об’єднуються в кооперативи. Разом легше будувати більші сонячні станції чи вітряки, ділити витрати й прибуток.

Загалом у Європі зробили все, щоб звичайна людина чи невеликий бізнес могли не просто економити, а по-справжньому брати участь у енергетичному ринку на рівних.

Що відбувається в Україні з просьюмерами зараз і які перспективи

Україна потроху переймає європейські правила, і роль просьюмерів у нас стає дедалі помітнішою.

Ось як це виглядає сьогодні:

  1. «Зелений тариф» для звичайних людей. Багато років це був головний і практично єдиний спосіб заробити. Якщо в тебе сонячна станція до 30 кВт, ти можеш продавати зайву електрику в мережу за хорошою ціною (панелі окупаються досить швидко).
  2. Бізнес. Ще недавно підприємствам було вигідно ставити сонячні станції переважно для себе, бо продавати надлишки було майже ніде і ні за що.

Новий етап – Net Billing у нас

Нещодавно в Україні прийняли закони, які запускають систему чистого обліку, дуже схожу на європейську.

Як це працюватиме: і домогосподарства, і компанії зможуть віддавати зайву енергію в мережу. Вона накопичуватиметься як кредит. Цим кредитом можна покривати своє споживання в інші години чи дні протягом місяця. А якщо в кінці місяця кредит залишився, його можна буде продати за ринковою вартістю.

Чому це важливо? Бо це справжній крок уперед, особливо для бізнесу. Тепер вся згенерована енергія використовується по максимуму, і вкладати гроші в сонячні станції стає набагато привабливіше.

Плюси й мінуси бути просьюмером

Плюси:

  1. Рахунки за світло або сильно зменшуються, або взагалі зникають.
  2. Ти менше залежиш від відключень – особливо якщо є акумулятор, то й у темряві будеш зі світлом.
  3. При «зеленому тарифі» це ще й пасивний дохід, а з Net Billing – суттєва економія.
  4. Ти зменшуєш свій вплив на клімат і допомагаєш робити енергосистему країни менш централізованою.
  5. Будинок чи приміщення з такою системою дорожчають на ринку.

Мінуси:

  1. На старті треба витратити чимало грошей на панелі, інвертори, акумулятори.
  2. Доведеться побігати з паперами для підключення, хоча процедури потроху спрощують.
  3. Скільки виробиш електрики – залежить від погоди й пори року.
  4. Обладнання треба час від часу перевіряти й обслуговувати.

Загалом плюси переважують для тих, хто готовий інвестувати зараз, щоб зекономити й отримати незалежність надовго.

Бути просьюмером – це те, куди рухається вся енергетика. Замість просто чекати світла від мережі ти сам контролюєш ситуацію. Для України з її сонячними можливостями й проблемами в енергосистемі розвиток таких активних учасників – це реальний шлях до міцної, розподіленої та незалежної енергетики.

Опубліковано

Енергетичний ринок України: хто за що відповідає (електрика й газ)

Коли в енергетиці провели реформу (її називають анбандлінгом), старі монопольні обленерго та облгази розбили на окремі компанії. Тепер для споживача все змінилося. Одна фірма почала доставляти електрику чи газ додому, а інша продавати їх і виставляти рахунки. Через це часто виникає плутанина. Світло зникло – куди дзвонити? Рахунок здається зависоким – до кого скаржитися?

Ця стаття допоможе розібратися і покаже, хто саме за що відповідає на ринку.

Як працює ринок електроенергії

Уявіть, що електрика – це звичайний товар, який треба доставити від заводу до вашої розетки. Шлях непростий, і в ньому беруть участь різні компанії:

  1. Виробники. Це електростанції, які фактично виробляють електроенергію. В Україні найбільші: НАЕК «Енергоатом» (атомні електростанції), «Укргідроенерго» (гідроелектростанції), теплові станції. А ще є багато сонячних і вітрових парків. Їхня задача проста – генерувати електрику.
  2. Оператор системи передачі – НЕК “Укренерго”. Єдина компанія в країні, яка відповідає за магістральні лінії високої напруги. Це ніби головна «траса» для електрики. «Укренерго» перевозить її від станцій до регіонів, стежить, щоб уся система працювала стабільно і без збоїв цілодобово. Звичайним споживачам з ними безпосередньо справи не мають.
  3. Оператор системи розподілу – ваше місцеве «обленерго». У кожній області своя компанія-монополіст, яка володіє місцевими мережами: стовпами, проводами, трансформаторами. Вони доставляють електрику «останньою милею» – прямо до вашого будинку чи офісу. Стежать за станом мереж, якістю напруги, вашим лічильником. Звертайтеся до них, коли: 
  • зникло світло чи сталися аварійні відключення;
  • є перепади напруги;
  • треба замінити, повірити чи встановити лічильник;
  • підключити новий будинок чи квартиру до мережі.
  1. Постачальник електроенергії. Це компанія, з якою ви підписали договір на постачання. Вона купує електрику оптом і продає вам за своєю ціною. Відповідає за все комерційне: рахунки, тарифи, зміну умов, консультації. Звертайтеся сюди, якщо:
  • не згодні з нарахуваннями в платіжці;
  • хочете змінити тариф;
  • треба укласти чи розірвати договір;
  • цікавить, які зараз ринкові ціни.
  1. Постачальник послуг комерційного обліку (ППКО). Окрема компанія (іноді це сам ОСР), яка збирає й обробляє дані з вашого лічильника. Вони гарантують, що показники точні й не викликають сумнівів. Для звичайних побутових споживачів це майже непомітно. А от бізнесу корисно звертатися до них, коли потрібні детальні звіти про споживання чи є спірні питання щодо обсягів.

Тепер ви бачите весь ланцюжок – від виробництва до лічильника. Кожна компанія має свою зону відповідальності, тому якщо щось пішло не так, легше зрозуміти, до кого саме звертатися.

Як влаштований ринок природного газу

Ринок газу побудований майже так само, як і ринок електрики. Все досить схоже, тільки замість дротів – труби:

  1. Видобувні та імпортні компанії. Вони або добувають газ в Україні, або привозять його з-за кордону. Це джерело самого «товару».
  2. Оператор газотранспортної системи (ОГТСУ). Це аналог «Укренерго» для газу. Компанія керує великими магістральними трубопроводами високого тиску, які йдуть по всій країні. Звичайні споживачі з ними не стикаються.
  3. Оператор газорозподільної системи – ваш місцевий «облгаз». У кожному регіоні своя компанія-монополіст, яка володіє місцевими трубами. Вони доставляють газ безпосередньо до вашого будинку – тією самою «останньою милею». Стежать за станом труб, нормальним тиском, безпекою і вашим лічильником. І саме облгаз надсилає окремий рахунок за доставку газу. Звертайтеся до них, коли: 
  • відчуваєте запах газу чи підозрюєте витік (терміново дзвоніть 104);
  • проблеми з лічильником: заміна, повірка чи перевірка;
  • тиск газу надто низький;
  • треба підключити чи відключити плиту, котел або інший прилад.
  1. Постачальник газу. Це компанія, з якою ви підписали договір. Для більшості українців це «Нафтогаз України». Вони продають вам сам газ, встановлюють ціну, виставляють рахунок за спожите і відповідають за всі комерційні питання. Звертайтеся сюди, якщо:
  • не згодні з нарахуваннями за газ;
  • хочете змінити постачальника;
  • потрібна консультація чи роз’яснення.

Головне правило, яке варто запам’ятати

Все просто ділиться на дві частини:

  1. “Труби та дроти” (доставка газу чи електрики) – це справа монополістів, тобто вашого облгазу чи обленерго.
  2. “Товар і гроші” (сам газ чи електрика, ціна, рахунки) – це зона відповідальності постачальника, і тут можна вибирати.

Коли ви розумієте цей поділ, одразу ясно, куди дзвонити чи писати. Не витрачаєте час на неправильні двері, і питання вирішуватимуться швидше.